Миргородська райСЮН

Ми - це
Меню сайту
Відвідувачі
Новини
Біологія

«Методичний портал»

Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Погода
Акваріум
Наші друзі
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2014 » Грудень » 8 » Виховний захід: ГОЛОД 1932-1933 років У ПАМ'ЯТЬ ПРО СКОРБОТНИЙ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ
10:53 PM
Виховний захід: ГОЛОД 1932-1933 років У ПАМ'ЯТЬ ПРО СКОРБОТНИЙ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Виховний захід: ГОЛОД 1932-1933 років
У ПАМ'ЯТЬ ПРО СКОРБОТНИЙ  ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

(Гурток "Юні друзі природи" Миргородської райСЮН при Черевківській ЗОШ І-ІІ ст., керівник гуртка Давиденко В.М.)

.а онде під тином
опухла дитина, голоднеє мре
                         Т.Г. Шевченко

Мета: вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом та політичними репресіями людей, виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм, розвивати у дітей траурний етикет, дотримання традицій вшанування померлих і загиблих.

Пам'ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через роки, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю. 

ГОЛОД 1932-1933 років

Причини голодомору В історії бурхливого XX-го століття голодомор 1932-33 років був другим масовим голодом на території України.  Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії. Причини його частково мали об'єктивний характер - посуха 21-го року, економічні наслідки Світової та громадянської воїн, але найголовнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської практики тодішнього режиму, скорочення посівних площ у колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного комунізму, директивні методи компартійного керівництва, яке розподіляло наявні продресурси на користь промислових центрів, передусім тих, що знаходилися поза межами України.  Голод 1932-33 років охопив ті ж самі регіони України, але цього разу його спричинили, насамперед, політичні чинники. Потрібно було винищити численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців. 

У СРСР правду про жахливий голод 1932-1933 рокiв, що мав мiсце в Українi, багато рокiв приховували.Чому? А тому, що голод був не через нестачу продуктiв. Урожай 1932 року був не нижчий, нiж у попереднi роки, отже, нiби не iснувало причин для голоду. Однак Сталiн прагнув прискорити iндустрiалiзацiю-будувати заводiв бiльше i швидше. На це потрiбнi були кошти. Отож i вирiшено було збiльшити продаж зерна за кордон, узяти його за будь-яку цiну в українського селянства.

Одночасно Сталiн тим самим розраховував притиснути селян України,якi опиралися колективiзацiї сильнiше, нiж, наприклад, росiйськi. А оскiльки селяни становили значну частину населення України, то голодомор, спрямований проти них, фактично означав голодомор українського народу. 

Починаючи з 1 листопада 1932 року до 1 лютого 1933 року державна комiсiя на чолi з Молотовим додатково “заготовила” в Українi 104.6млн. пудiв зерна. Загальна кiлькiсть хлiба, вилученого державою з урожаю 1932 року, становила 260.7млн. Пудiв. Отже, Молотов не справився з виконанням хлiбозаготiвельного плану, хоч вивiз з республiки майже всi наявнi запаси. На початку 1933 року практично всюди в Українi хлiбних запасiв не залишалося, а треба було ще дожити до нового врожаю. А хлiбозаготiвлi практично вiдривали останнiй шматок хлiба в голодуючих

Отже, в рiк, коли урожай був непоганий, з Москви прийшло розпорядження збiльшити здачу хлiба державi. З колгоспiв вивозилося все зерно, навiть посiвне. Забирали не лише колгоспне, а й те, що знаходили в хатах у людей. Одночасно за кордон продавалося зерна бiльше, нiж у минулi роки, а на цi кошти купували устаткування для промислових новобудов. У мiстах було введено картки на продукти, зокрема на хлiб, у крамницях нiчого вiльно не продавалось. Вже взимку 1933 року селяни почали гинути вiд голоду. Рятуючись, вони втiкали в мiста, але i там часто вмирали просто на вулицях. Намагаючись зберегти дiтей, селяни залишали їх бiля лiкарень, на вокзалах. Щоб припинити втечу селян, навколо сiл, на дорогах до мiст виставлялися вiйськовi загони.

Ганебним і водночас злочинним було відверте вбивство дітей за розкрадання так званої «соціалістичної власності».

    Відомо, що 7 серпня

1932 р. ЦБК і РНК СРСР прийняли постанову, яку народ назвав декретом про «п'ять колосків». Судові й позасудові органи чинили безкарно глум над селянами, масово забивали дітей, що голодні ходили по колгоспному полю і збирали колоски….  Голод був нестерпним. Виснажені, маленькі рученята у передсмертній молитві звертались до Бога, просили хліба…

Селяни, не маючи чого їсти, пекли хлiб iз висiвок, здомiшками трави, варили юшку з бур’яну, їли бруньки. У селах зникли конi, вiвцi та iнша худоба. Доходило навiть до людоїдства. Трошки легше було тим, хто працював у колгоспi: для них iнодi варили поганеньку юшку, пекли сякий-такий хлiб, але того не вистачало. Українське село перетворилося на пустку. Вiд голоду та страху перед голодною смертю люди дичавiли, забувалися добрi звичаї, їх заступала жорстокiсть. 

 

В усiх мiсцевостях України, крiм прикордоннних, поширилися подвiрнi обшуки з конфiскацiєю, крiм хлiба, будь-яких запасiв їжi-сухарiв, картоплi, бурякiв, сала, солiнь, фруктової сушки тощо, заготовлених селянами до нового врожаю. Конфiскацiя подавалася як кара за “куркульський саботаж” хлібозаготiвель. Фактично це була дiя, свiдомо спрямована на повiльне фiзичне винищення селянських родин. Пiд виглядом хлiбозаготiвлi на величезнiй територiї України було розгорнуто небачений терор голодом, щоб навчити тих, хто виживе, “уму-розуму”, тобто сумлiннiй працi на державу в громадському господарствi колгоспiв. 

Те, що вiдбувалося в Українi у 1933 роцi не знайшло будь-якого вiдображення в документах офiцiйних установ. Причина полягає в тому, що Сталiн наказав ставитися до голодомору як до не iснуючого явища. Навiть у стенографiчних звiтах пленумiв ЦК КП(б)У i протоколах полiтбюро ЦК КП(б)У цього перiоду слово “голод” не згадується. Не пiдлягає сумнiву, що до загибелi мiльйонiв селян призвело холоднокровне рiшення Сталiна вилучити в українських селян всi їстивнi припаси, а потiм оповити голодуючих завiсою мовчання, заборонити будь-яку допомогу їм з боку мiжнародної чи радянської громадскостi. Щоб перешкодити самочинним втечам величезної маси голодуючих за межi республiки, на її кордонах були розмiщенi загороджувальнi загони внутрiшнiх вiйськ. 

Смертнiсть вiд голоду почалася вже в перший мiсяць дiяльностi молотовської комiсiї . 3 березня 1933 року вона стала масовою. Майже всюди органи ДПУ реєстрували випадки людоїдства i трупоїдства. Проте Сталiн в цi трагiчнi мiсяцi небаченого в iсторiї голодомору спромiгся визнати публiчно тiльки “харчовi труднощi в рядi колгоспiв”. У промовi на органiзованому партапаратом Всесоюзному з’їздi колгоспникiв-ударникiв 19 лютого 1933 року вiн цинiчно заспокiйливо заявив: “В усякому разi порiвняно з тими труднощами,що їх пережили робiтники 10-15 рокiв тому, вашi труднощi, товаришi колгоспники, здаються дитячою iграшкою”. 

Аналiз даних демографiчної статистики 30-х рокiв свiдчить про те, що прямi втрати населення України вiд голоду 1932 року становлять близько 150 тисяч чоловiк, а вiд голоду 1933 року-вiд 3 до 3.5 млн. чоловiк. Повнi демографiчнi втрати, включаючи катастрофiчне зниження народжуваностi пiд впливом голоду,сягають за 1932-1933 роки понад 5 млн. чоловiк. Експропрiацiя українського селянства як класу зустрiла масовий опiр. Придушуючи цей опiр, держава вживала репресивнi заходи аж до найбiльш потворних-у формi геноциду. Лише перед вiйною вдалося подолати, викликане насильницькою колективiзацiєю падiння продуктивних сил сiльського господарства

То був страшний навмисний голод.
Стріла була така нищівна.
Щоби згромадити стодолу
Колгоспної катівні.
То був страшний навмисний злочин.
Такого ще земля не знала.
Закрили Україні очі.
І душу міцно зав 'язали.
Сліпу, пустили старцювати...
Луна ще досі в оболонях.
Здичавіла вкраїнська хата
На березі своїх агоній.
Глуху, заставили мовчати.
А то би світ втопивсь в Славуті.
Як божевільна їла мати
Свою дитиноньку.
Мерцями всіялося поле.
Ні хрестика і ні могили.
То був такий навмисний голод.
Чи, Боже, й Ти вже був безсилий?
                       Тарас Федюк  «Навмисний голод»

Маленька хата край села...

Ну, а насправді це не хата —

Скоріше клуня це була,

Сім’я жила в ній небагата.

Лишилось п’ятеро дітей,

Голодних, кволих, босих, голих.

А незабаром вже весна

І хто ж тепер їх поле зоре?

Та поля більше вже нема.

Забрали в них коней і плуга,

Лиш сльози на очах вдови...

Ну, а на серці — тільки туга

За тими днями, як удвох

На власнім полі працювали,

А діти їхні ще малі,

Чим їм могли — допомагали.

І хата краща в них була,

Дитячий сміх лунав у хаті,

Вони щасливими були,

А значить, і були багаті...

Не знаю я що сталось далі

З вдовою та її дітьми,

Та все ж якщо Господь поміг

Їм лихоліття пережити,

Мабуть, й тепер вони живі

І їх нащадки будуть жити.

Все далі минуле , а пам’ять чатує,

 На ту справедливість, яка затаврує,

Осудить злочинців кривавої ери

Садистів, перевертнів та людожерів.

Дияволів, виродків, Богом проклятих,

Які ще з двадцятих, аж до п’ятдесятих

В ненависті лютій церкви руйнували,

Людей мордували, бо владарювали

Вбивали і нищили голодомором,

Безглуздим звірячим та диким терором,

Країну, мільйонами трупів укрили.

В ярах та канавах, мов падаль, зарили.

Хто зважився в полі піднять колосок,

Чи тільки подумав подать голосок,

Від зграї катів вже лунало з гори.

- Ти ворог народу! Тебе в табори.

Вони, щоб тримати народ у покорі,

Нещасних людей потопили у морі.

У морі крові, неймовірного жаху,

Щоб ті, що лишились, німіли від страху.

Щоб не повторився новітній терор,

Насильство, безправ’я та голодомор.

Хай пам’ять про злочини вічною буде.

Хай це божевілля ніхто не забуде.

Тихо, як свіча,

Догорів народ,

Бо не мав меча

На чужих заброд.

Бо Господь йому

Скинув з неба плуг,

Дав покірний дух.

О, народе, встань,

Сам собі порадь,

Бо з чужих старань

Будеш помирать,

Буде знов душа

Йти на смертну креш,

Доки з лемеша

Зброї не скуєш.

Оберни сто суш

В золоті хліба,

Вийми з наших душ

Страх і плач раба.

Господи, прийди

В нашу непроглядь,

Дзвони розбуди,

Що в землі лежать!

Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду,

Праведників не забудь.

Дивляться в Твої очі

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх, посели на спочинок,

Та їхнього сну не наруш.

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих, лютих негод.

Всі ми – сущі, усопші, прийдешні –

Твій пшеничний, безсмертний народ.


Навіть на останнім рубежі
Промінь віри в нас ще не погас.
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас!
В наших грудях кулі і ножі,
Нас розп 'ято й знищено не раз.
Боже, Україну збережи,

 

Переглядів: 1132 | Додав: yulia | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Моя Україна
Флаги картинки
Урок патріотизму
Україна - Єдина!
Збираємо рюкзак
Сигнал "Увага всім
Небезпечні знахідк
Календар
«  Грудень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Годинник
Новини
Конкурси
Вітаємо

    Січень

    7.01 Кононенко О.О.(н)

    14.01 Гречаний В.О.(н)

    14.01 Зосенко Л.Д.

    25.01 Педорич Т.І.

    Лютий

    4.02. Щербань Т.І.

    14.02 Шарко К.О.

    18.02 Гончаренко Н.І.

    21.02 Сидоренко Л.І.(н)

    27.02 Аршинова В.М.

    27.02 Фесенко М.В.

    Березень

    4.03 Денисова С.В.

    9.03 Гребінник Т.С.

    17.03 Гурина В.М.(Н)

    21.03 Мирошник С.В.

    27.03 Тютюнник Л.В.

    Квітень

    3.04 Сизоненко І.М.(н)

    8.04 Тетерюк С.Б.

    10.04 Руденко А.С.

    15.04 Кіпрач М.І.(Н)

    15.04 Кравченко Л.В.(Н)

    16.04 Белиба М.І.

    20.04 Кудренко Ю.Б.(н)

    26.04 Фесенко Я.В.

    Травень

    16.05 Політько О.І.

    24.05 Покровська О.І.

    26.05 Радченко С.І.

    29.05 Гришко В.Б.

    Червень

    3.06 Харченко Г.В.

    4.06 Смирний В.М.(Н)

    7.06. Гречана Б.В.

    17.06 Кухарук Л.В.

    Липень

    7.07 Щукіна Т.І.

    3.07 Семеренко Н.О.(Н)

    8.07 Калантай Н.В.

    11.07 Давиденко В.М.(Н)

    24.07 Яременко Н.В.

    25.07 Немченко О.В.

    29.07 Іщенко А.В.(Н)

    Серпень

    4.08. Скубій Л.С.

    16.08. Колісник І.В.

    16.08.Ященко В.М.

    19.08.Сербин С.Ю.

    24.08. Скляр І.Л.

    27.08. Демочко О.В.(Н)

    Вересень

    14.09 Шульга Н.В.

    15.09 Карпенко Ю.І.

    18.09. Кузьменко А.О.

    24.09. Дудніченко В.О.

    Жовтень

    1.10 Литвин Л.О.(Н)

    13.10 Давиденко В.І.

    15.10. Руденко І.І.

    25.10. Гвоздіковська Я.М.

    25.10 Станіславський В.М.

    31.10. Овлах І.С.

    Листопад

    29.11 Іщенко Н.В.

    Грудень

    8.12. Красюк Л.М.

    14.12. Юдько О.В.

    18.12 Хазай Н.В.

    25.12 Миколаєнко Л.В.

    31.12 Мисяк Р.В.(Н)

     
Афоризми
Сайт існує
Пошук
Архів записів

murgraisun@yandex.ua © 2020
Безкоштовний хостинг uCoz