Миргородська райСЮН

Ми - це
Меню сайту
Відвідувачі
Новини
Біологія

«Методичний портал»

Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Погода
Акваріум
Наші друзі
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2014 » Березень » 25 » КОРОТКИЙ НАРИС ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ БІОЛОГІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ особистий внесок учених-біологів Харківського університету.
12:37 PM
КОРОТКИЙ НАРИС ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ БІОЛОГІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ особистий внесок учених-біологів Харківського університету.

У статті на основі аналізу архівних документів і періодичної літератури проаналізовано загаль­ний рівень розвитку біологічної науки та особистий внесок учених-біологів Харківського університету.

У другій половині ХІХ ст. Україна вступила на шлях капіталізму. Сільське господарство та про­мисловість цього періоду потребували прогресивних виробничих технологій. Їх становлення забезпе­чували різні наукові галузі, серед яких особливе місце належало біологічним наукам.

Дослідженням історії розвитку біологічної науки цього періоду займалися В. М. Черняєв, О. А. Потеб­ня, Л. С. Ценковський, П. П. Сушкін та ін.

Основними центрами та базами наукової роботи в галузі розвитку біологічних наук на Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. були зоологічні та біологічні кабінети, лабораторії, музеї, сади, створені при відомих університетах, зокрема Харківському, Київському та Новоросійському [10, 56].

Відкриття в Україні першого університету в Харкові було визначено всім перебігом економічного розвитку країни, перш за все потребами в кваліфікованих фахівцях різних галузей знань. Велика за­слуга у відкритті університету належить українському вченому, винахідникові і громадському діячеві В. Н. Каразіну. Завдяки зусиллям прогресивної громадськості були зібрані значні кошти, а 17 січня 1805 р. відбулося "свято освіти" - урочисте відкриття університету [4, 39].

Царський режим у цей період грубо втручався в життя університету, жорстоко обмежуючи його свободи. Проте і в таких умовах вчені Харківського університету наприкінці ХУІІІ - на початку ХІХ ст. мали великий вплив на формування закладу та перетворення його в осередок науки і вищої освіти. Такими представниками передової російської науки можна вважати А. Н. Бекетова, Л. С. Ценковсько- го, А. М. Нікольского, В. І. Палладіна, П. П. Сушкіна, В. М. Арнольді, А. Н. Краснова та ін. Завдячуючи цим постатям, Харківський університет з перших років свого існування виховав цілу плеяду видних учених-біологів - В. М. Черняєва, І. О. Калениченка, П. Т. Степанова, І. І. Мечникова, братів А. Я. і В. Я. Данилевських, В. К. Високовича, І. П. Щелкова та ін., які зіграли значну роль у розвитку біології - комплексної науки про живу природу [4, 158].

Завдання статті - на основі літературних і архівних джерел здійснити історичний аналіз внеску учених у розвиток біологічної науки (зокрема ботаніки та зоології) Харківського університету другої по­ловини ХІХ ст. - початку ХХ ст.

Викладання низки ботанічних дисциплін у Харківському університеті другої половини ХІХ ст. започаткував В. М. Черняєв. Перебуваючи до 1859 р. завідувачем кафедри ботаніки, він зіграв важли­ву роль у підготовці кадрів (ботаніків). Майже тридцять років був єдиним викладачем ботанічних дис­циплін і викладав ботаніку, історію ботаніки, ботанічну географію, прикладну ботаніку, мікологію і навіть зоологію [11, 105].

На початку ХІХ ст. мікологія (наука про вивчення грибів) і тісно пов’язана з нею фітопатологія знаходилися на стадії становлення. Планомірне дослідження флори і систематики грибів, детальне вивчення грибних захворювань, розробка методів боротьби з ними не проводились, із-за відсутності необхідних умов. Саме завдяки діяльності В. М. Черняєва, у Харківському університеті почали прово­дити мікологічні дослідження грибів, що сприяло інтенсивному розвитку мікології. Учений описав ряд нових для науки родів та видів грибів (Disciseda, Trichaster), читав курс лекцій "Обозрение трех царств природы" [13, 28].

Значних зусиль до вивчення грибів у Харківському університеті на початку ХХ ст. доклав українсь­кий міколог О. А. Потебня. Він став засновником оригінального напряму вивчення плеоморфізму сумчас­тих грибів у мікологічних дослідженнях. У своїх працях учений обґрунтовував теоретичні положення явища плеоморфізму в грибів, розробив методичні підходи, необхідні для вивчення цього явища. Особистим внеском Олександра Афанасійовича у розвиток мікології вважалась добре відома робота усім міколо­гам України "Грибні паразити вищих рослин Харківської і суміжних губерній" (1915 р.). Загальновизна­ними є його нововведення в галузі систематики грибів і створенні їх класифікацій. Широкого визнання фахівцями, отримав його поділ недосконалих грибів (Fungi imperfecti) на порядки (Hyphales, Coremiales, Acervulales, Pseudopycnidiales, Pycnidiales) [5, 231]. Слід зазначити, що сучасні мікологи нашої країни і ботаніки за кордоном дотримуються класифікації, запропонованої О. А. Потебнею. Зна­чення дослідника для розвитку мікології та фітопатології на Україні не обмежується його особистим внеском в науку. Усвідомлюючи необхідність всебічного вивчення біологічних особливостей грибів - паразитів культурних рослин, екології і циклів їх розвитку - для розробки ефективних методів бороть­би з грибковими хворобами учений багато зусиль доклав до створення відділу фітопатології Харківсь­кої сільськогосподарської станції. Відділ почав працювати в 1913 р., і першим його керівником став О. А. Потебня [12]. Саме існування такого відділу на чолі з блискучим фахівцем з флори і систематики паразитних грибів значною мірою стимулювало інтерес мікологів до інтенсивнішого вивчення мікро­флори Харківщини, насамперед паразитних грибів з різних систематичних груп. Тут О. А. Потебня на­вчав своїх учнів, один з яких (Т. Д. Страхов) в подальшому став відомим вітчизняним фітопатологом, основоположником застосування агротехнічних способів захисту рослин від захворювань.

Становлення альгології (наука про водорості) у Харківському університеті розпочалося із вчення А. С. Питра, який у 1868 і 1873 рр. публікував дві праці про водорості Зміївського лиману Харківської губернії. Під час своїх досліджень автор вдало описав "цвітіння" води, викликане масовим розмножен­ням Palmella uvaeformis, Leptothrix, Spirulina major тощо [14, 124].

У 70-х роках ХІХ ст. спеціаліст зі спорових рослин Л. С. Ценковський продовжив свої багаторі­чні дослідження над пальмелловидним станом водоростей, вивчаючи з цією метою різновиди пред­ставників (Stigeoclonium, Ulothrix, Cylindrocapsa). Ним було доведено, що деякі організми, які вважались самостійними родами, в дійсності були лише певними стадіями розвитку інших видів. Основним вкладом Л. С. Ценковського, у розвиток альгології вважається праця "Мікроскопічний аналіз харківської водопро­відної води (1887 р.). Лев Семенович був основоположником онтогенетичного напряму у вивченні водо­ростей [11, 12].

Наприкінці ХІХ ст. у Харківському університеті вивченням водоростей, зокрема прісноводного і морського фітопланктону, займався Л. В. Рейнгард - вихованець того ж університету. Його стаття "Первые сведения о фитопланктоне р. Сев. Донца" (1909 р.) містить систематичний список, що вклю­чає 135 видів водоростей, для збору яких учений вперше застосував планктонну сітку. У тому ж році автор опублікував працю "Фітопланктони Чорного моря, Керченської затоки, Босфору і Мармурового моря", в якій за матеріалами зборів С. А. Зернова дав характеристику систематичного складу фітоп­ланктону і його сезонних змін. Автор виявив відмінність фітопланктону Мармурового, Чорного, Серед­земного морів і його схожість. У Босфорі він дослідив закономірності розподілу фітопланктону на глибинах і на підставі своїх даних підтвердив існування двох течій на різних глибинах. В останні роки життя Л. В. Рейнгард вивчав фітопланктони Зміївського лиману. Він виявив 44 види водоростей, зок­рема 1 вид новий для науки [7, 26].

У стінах університету Л. В. Рейнгард виховав у цьому напрямку багатьох учнів, серед яких представник флористичного напряму - М. А. Алексенко. У 1900 р. він очолив Харьківське товариство природознавців і видав на основі своїх спостережень цінну наукову працю "Очерк водорослей Chlorosporeae окрестностей г. Харькова" [1, 141].

Автор першого в Росії підручника про нижчі рослини "Введение в изучение низших организмов" та співробітник Харківського університету - В. М. Арнольді на початку ХХ ст. збирав альгологічні об’єкти в околицях Харківської губернії. Під час екскурсій він знайшов тропічний вид багряної водорості Compsopogen chalybaeus і описав новий вид, як епіфіт Streblonema longiseta, що відноситься до бурих водоростей. Його цікавили питання морфології і систематики, біології і екології рослин та їх географічне розповсюдження. Володимир Митрофанович створив наукову альгологічну школу, яка згодом завою­вала всесвітню популярність. Досить часто він організовував ботанічні семінари, у яких брали участь викладачі кафедри, студенти та ботаніки Харкова. Морфолого-систематичні, онтогенетичні і в меншій мірі флористичні напрями у вітчизняній альгології розвивав його учень А. А. Коршиков [3, 135].

У стінах Харківського університету В. М. Арнольді зробив помітний вклад у розвиток ембріології рослин, зокрема голонасінних. Продовжуючи вчення свого учителя І. Д. Горожанкіна (російський емб­ріолог), В. М. Арнольді найбільшу увагу приділив маловивченій родині Taxodiaceae, детально описав розвиток жіночих гематофітів, пилкових трубок, дослідив процес запліднення і послідовність форму­вання зародка. Велику зацікавленість мали його лекції, пов'язані з вивченням змін ядра яйцеклітини під час і після запліднення, а також специфічні утворення, що містились в цитоплазмі яйцеклітини [2, 166].

Завдяки діяльності Л. С. Ценковського наприкінці ХІХ ст. широкого розмаху набирала мікробіо­логія як самостійна наука. У цей період Л. С. Ценковський, О. О. Мочутковський та інші вітчизняні вчені вели боротьбу з такими захворюваннями, як сибірська язва, чума, холера тощо. Лев Семенович про­довжував свої багаторічні дослідження з вивчення розвитку і систематики мікроорганізмів. Вони при­вели його до висновку про наявність у одноклітинних, водоростей, джгутикових і бактерій пальмеллеподібної стадії, тобто особливої слизової оболонки. Дослідник надав докладну характерис­тику 43 видів мікробів, вивчення яких мало велике значення для агрономії, ветеринарії і медицини. У 1873 р. Л. С. Ценковський досліджував міцеліальні плівки, що з’являлися при виготовленні пива, вина, оцту, при заготовках квашеної капусти, огірків тощо. Він ідентифікував склад мікроорганізмів, що ство­рюють білі нальоти, до яких відносять і гриби, прослідковував їх розвиток та зробив висновки про ге­нетичні зв’язки деяких з них (Mycoderma vini Desm., Penicillium vini Fr. та ін.) [11, 13].

За ініціативою Л. С. Ценковського при ботанічному кабінеті Харківського університету, була ство­рена перша мікробіологічна лабораторія, де учений розробив методику виготовлення вакцин, зокрема ме­тод щеплення проти сибірської язви. Він удосконалив методи боротьби з сибіркою, сприяв організації пастерівської станції у Харкові. За наукову працю ученого назвали "українським Пастером" [10, 186].

Розвитком зоології хребетних тварин у Харківському університеті досліджуваного періоду займався Олександр Михайлович Нікольський. Діяльність О. М. Нікольського в стінах університету була дуже продуктивною. Він вивчав фауну хребетних тварин, насамперед амфібій, рептилій і риб. Великий успіх у розвитку зоології мали підручники Нікольського. Книга "География животных" (1909 р.) - перший оригінальний посібник з зоогеографії у нашій країні [8, 198]. Чимало його праць присвячено іхтіофауні, зокрема рибам Чорного моря та інших водоймищ. Олександр Михайлович опублікував ви­значник риб України (1930 р.), багато зробив для поповнення й розширення зоологічного музею Хар­ківського університету [6, 58].

Не можна залишити поза увагою розвиток зоогеографії та фауністики, зокрема орнітології, у дослідженнях Петра Петровича Сушкіна - вихованця Московського університету. Працюючи профе­сором Харківського університету (1909-1919 рр.), він не залишав польової роботи, пов’язаної з фауніс­тичними дослідженнями. Діяльність Петра Петровича у Харкові була різнобічною: він був видатним фауністом-орнітологом, порівняльним анатомом, відзначився як талановитий педагог і активний гро­мадський діяч. Результатом його дослідження стала двохтомна праця "Птицы Советского Алтая и прилежащих частей северо-западной Монголии" (1938 р.). Написання роботи він розпочав у Харкові, а закінчив у Ленінграді, завершуючи історико-географічний етап у дослідженні фауни нашої країни. Приділяючи багато уваги питанням походження, формування й складу фауни, П. П. Сушкін не зали­шав поза сферою своїх досліджень зоологічну географію і систематику. Він вперше обґрунтував прин­цип порівняльно-анатомічного розподілу денних хижаків на родини орлиних і соколиних. Тепер цей поділ прийнятий у науці [6, 138].

Особливий вклад у розвиток зоології безхребетних вніс П. Т. Степанов. У Харкові він провів перші ембріологічні дослідження, розробив методи боротьби з шкідниками сільського господарства. Важливе значення мали виконані П. Т. Степановим, дослідження з біології і поширення хлібного жука. У кінці ХІХ ст., він завідував зоологічним кабінетом, який широко використовували студенти для прак­тичних занять. У кабінеті знаходилися зоотомічні препарати, скелети і систематизовані експонати. Згодом, завдяки активній роботі учених-біологів В. М. Черняєва, П. П. Сушкіна, А. М. Никольского, Т. Ф. Тимофєєва та інших зоологічний кабінет перетворився на музей природничої історії [10, 185].

На початку ХХ ст. Георгій Федорович Арнольд працював у Харківському університеті асистен­том кафедри зоології, а у 1922 р. був затверджений у званні професора та призначений завідувачем кафедри зоології безхребетних. Він один із організаторів біологічного факультету цього університету та його перший декан. Георгій Федорович був талановитим педагогом. Його лекції відзначались новіт­нім науковим матеріалом і чудово ілюструвалися наочними посібниками. Він зразково поставив прак­тичні заняття з зоології безхребетних, використовуючи наочність. За ініціативою Г. Ф. Арнольда у Харківському університеті стали традиційними виїзди студентів-зоологів на морську виробничу прак­тику, де студенти мали можливість удосконалювати і закріплювати свої теоретичні знання [4, 238]. У стінах закладу ним виховано велику кількість відомих зоологів. Ученому належать наукові праці з сис­тематики, ембріології і філогенії ряду груп безхребетних тварин. Серед його досліджень найціннішими є праці з ембріонального розвитку немертин "К развитию Lineus gesserensis E. F. Muller" (1898 р.) і ба­гатоніжок, які відіграли важливу роль у розвиткові досліджень фауни Сіверського Дінця. Перебуваючи в університеті, Г. Ф. Арнольд одночасно працював на Харківській дослідній станції бджільництва. Там він займався виведенням продуктивної породи бджіл. Його праця "Биометрическое исследование хо­ботка украинской породы пчел" (1924 р.) була премійована на Всесоюзній сільськогосподарській ви­ставці в Москві. Вчений також працював над науковою розробкою філогенії безхребетних. Ці роботи лягли в основу курсу філогенії безхребетних, який він читав впродовж кількох років у Харківському уні­верситеті [6, 120].

Отже, біологічна наука (ботаніка та зоологія) в другій половині XIX ст. - на початку ХХ ст. у Харків­ському університеті була представлена поацями в галузі мікологічних, морфолого-систематичних, фауніс­тичних та в меншій мірі флористичних досліджень, а також докладним вивченням окремих дисциплін: мікології, альгології, ембріології, іхтіології, ентомології тощо. Їх становлення і прогрес були зумовлені дослідженнями науковців кафедри ботаніки та зоології: В. М. Черняєва, О. А. Потебні, Л. С. Ценковсь­кого, Л. В. Рейнгарда, В. М. Арнольді, О. М. Нікольського, П. Т. Степанова та ін.


Переглядів: 1435 | Додав: metodustraisun | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Моя Україна
Флаги картинки
Урок патріотизму
Україна - Єдина!
Збираємо рюкзак
Сигнал "Увага всім
Небезпечні знахідк
Календар
«  Березень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Годинник
Новини
Конкурси
Вітаємо

    Січень

    7.01 Кононенко О.О.(н)

    14.01 Гречаний В.О.(н)

    14.01 Зосенко Л.Д.

    25.01 Педорич Т.І.

    Лютий

    4.02. Щербань Т.І.

    14.02 Шарко К.О.

    18.02 Гончаренко Н.І.

    21.02 Сидоренко Л.І.(н)

    27.02 Аршинова В.М.

    27.02 Фесенко М.В.

    Березень

    4.03 Денисова С.В.

    9.03 Гребінник Т.С.

    17.03 Гурина В.М.(Н)

    21.03 Мирошник С.В.

    27.03 Тютюнник Л.В.

    Квітень

    3.04 Сизоненко І.М.(н)

    8.04 Тетерюк С.Б.

    10.04 Руденко А.С.

    15.04 Кіпрач М.І.(Н)

    15.04 Кравченко Л.В.(Н)

    16.04 Белиба М.І.

    20.04 Кудренко Ю.Б.(н)

    26.04 Фесенко Я.В.

    Травень

    16.05 Політько О.І.

    24.05 Покровська О.І.

    26.05 Радченко С.І.

    29.05 Гришко В.Б.

    Червень

    3.06 Харченко Г.В.

    4.06 Смирний В.М.(Н)

    7.06. Гречана Б.В.

    17.06 Кухарук Л.В.

    Липень

    7.07 Щукіна Т.І.

    3.07 Семеренко Н.О.(Н)

    8.07 Калантай Н.В.

    11.07 Давиденко В.М.(Н)

    24.07 Яременко Н.В.

    25.07 Немченко О.В.

    29.07 Іщенко А.В.(Н)

    Серпень

    4.08. Скубій Л.С.

    16.08. Колісник І.В.

    16.08.Ященко В.М.

    19.08.Сербин С.Ю.

    24.08. Скляр І.Л.

    27.08. Демочко О.В.(Н)

    Вересень

    14.09 Шульга Н.В.

    15.09 Карпенко Ю.І.

    18.09. Кузьменко А.О.

    24.09. Дудніченко В.О.

    Жовтень

    1.10 Литвин Л.О.(Н)

    13.10 Давиденко В.І.

    15.10. Руденко І.І.

    25.10. Гвоздіковська Я.М.

    25.10 Станіславський В.М.

    31.10. Овлах І.С.

    Листопад

    29.11 Іщенко Н.В.

    Грудень

    8.12. Красюк Л.М.

    14.12. Юдько О.В.

    18.12 Хазай Н.В.

    25.12 Миколаєнко Л.В.

    31.12 Мисяк Р.В.(Н)

     
Афоризми
Сайт існує
Пошук
Архів записів

murgraisun@yandex.ua © 2020
Безкоштовний хостинг uCoz