ЛЕПЕШНЯК, рідко ЛЕПЕШНИК, а, чол. (Glyceria, R. Br.). Багаторічна трава родини злакових, що росте на дуже зволожених ґрунтах. Дно і укоси [осушних] каналів заростають вологолюбними рослинами — частухою подорожниковою, рогозою широколистою, вехою водяною, осокою, лепешняком водяним (Колгоспник України, 10, 1958, 41); Ноги затремтіли у Віті — не встояв на пеньку, плюснув у калюжу, помчав з-під мосту лепешником у лози (Степан Васильченко, II, 1959, 192).
Досить великий багаторічний злак 100-120 см. В Україні росте 8 видів. Цвіте в травні-липні, насіння достигає під кінець літа. Крупа насіння лепешняку здавна відома як чудовий харчовий продукт - легкий і поживний.
Насіння збирають з легких човнів, запливаючи ними прямо у зарості рослин. Нагинаючи пучки волоті, палицями вимолочують зерно на дно човна. Збирають зерно протягом другої половини літа, головним чином уранці, доки не висохла роса і зерно не висипається від легкого дотику до стебла. Заготовлене зерно шеретують на круподерні від бурої оболонки. На смак крупа лепешняку нагадує високоякісний рис або крупу саго. Готують каші, плов, галушки, млинці, оладки, киселі.
Молоде цукристе стебло лепешняку варять у воді, проціджують, відвар використовують для приготування узварів, квасу тощо.
Бережіть себе та своїх близьких. Миру Вам та спокою!
|
